Крути – і сум, і біль, і вічна слава України
Крути… Символ героїзму і відданості нашого юнацтва, символ національної трагедії. Цвіт української молоді, Герої, які склали іспит зрілості, ставши в обороні української Волі і Державності…
В Україні 29 січня відзначається День пам'яті Героїв Крут. 1918 року київські студенти стали жертвами нерівного бою проти армії більшовиків, поблизу селища Крути Чернігівської області.
Тридцять чоти роки років має наша відновлена українська держава. Але і століття тому Україна мала державу - Українську Народну Республіку. Багатьом її патріотам довелося пожертвувати своїм життям, щоб вона з’явилася на карті світу. І надто вражає, коли на таку абсолютну самопожертву йдуть молоді люди, які заледве тільки почали здійснювати свій життєвий проект.
Щороку 29 січня українці згадують подвиг героїв Крут.
І ми зібрались, щоб сказати:
Майдан і Крути – Україні бути!
Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна боротьба під залізничною станцією Крути молодих захисників Української Держави проти російських загарбників.
22 січня 1918 року був проголошений IV універсал Центральної Ради. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».
А вже через 7 днів, 29 січня 1918 року на підступах до Києва, під станцією Крути, зустрілися в пекельному бою українські підрозділи Центральної Ради та більшовицькі війська, які йшли з Росії.
Результат бою – на чотири дні було призупинено наступ Росії на Київ, українська влада встигла укласти Берестейський мирний договір, за яким Україна визнавалась незалежною державою.
Проти 500 українських юнкерів, студентів та гімназистів на чолі з Аверкієм Гончаренком виступало понад 4 тис. червоних російських вояків очолюваних Михайлом Муравйовим.
27 студентів та гімназистів, які охороняли станцію, опинилися в полоні. Наступного дня їх побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зреклися України. Один із гімназистів , Учень 7-го класу Григорій Пипський, заспівав “Ще не вмерла Україна .." і його підтримали інші полонені. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.
Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Через декілька днів місцеві селяни вночі позабирали тіла хлопців із поля й поховали у сусідньому селі.
Перепоховання загиблих у бою під Крутами відбулося 19 березня 1918 року, Київ вже було звільнено від російських загарбників. На високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.. Ховали велично… Так постала друга, крім Тарасової, свята могила над Дніпром.
Вірш «На Аскольдовій могилі»
Павло ТИЧИНА
ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. — на Аскольдовій могилі поховали їх. (березень 1918)