ЛЕГЕНДА ОСЕНІ

Про осінь
Легенда
Колись давно на нашій землі, в одному забутому всіма селі, жила стара чаклунка з чотирма дочками. Вона передавала їм свої знання, дочки прислухались до матері і намагались запомнить всі поради. Найкращою ученицею була третя дочка, яку звали Осінь.
В дитинстві вона була найсумліннішою, помагала односельцям. Недаремно її назвали на честь найбагатшої і найщедрішої пори року. Мрією дівчинки було знайти зілля, яке зацвітає раз на сто років. Цю квітку може зірвати тільки людина з чистим серцем і думками. Але душа того, хто зірве її, мусить покинути тіло.
Одного разу трапилось так, що Осінь побачила чарівну квітку, краса якої була незрівнянна. Тільки дівчина зірвала квітку, як відчула слабкість і впала нежива. Мати підхопила своє дитя і почала гірко плакати. Стрепенувся осінній ліс, скинув своє пишне вбрання. Птахи перестели співати.
І до нинішнього дня, коли настає осінь, разом з матір’ю дівчини сумує вся природа. За нею плаче небо, птахи покидають свої домівки, а ліс жовкне і скидає золоте листя.
ЛЕГЕНДА ПРО ОСІНЬ
За народним переказом осінь – старша дочка Сонця. Вона останньою залишала батьківський дім і стала
Четвертою порою року. Посилаючи осінь на Землю Сонце сказало їй: - Забирай усе моє багатство я
Віддаю все своє золото, будь щедрою і люди полюблять тебе. – І осінь виконує наказ Сонця, кожного разу
Дарує нам щедрий врожай овочів та фруктів, і чарує нас своїм осіннім золотом.
Довгим журавлиним ключем літо вже відлетіло у вирій. Рожевощока осінь, як справжня господиня,
Наводить лад: позолотила діброви та запросила в гості ранкову прохолоду